Головна / блог / Визначення стабільності центру (CORE STABILITY)
Визначення стабільності центру (CORE STABILITY)

Автор: Лана Джонсон (Lana Johnson), Сідней, Австралія, фізіотерапевт та наставник POLESTAR

Останнім часом пацієнти та спеціалісти в сфері медицини часто ставлять мені цікаві та актуальні запитання стосовно стабільності центру та її значення в пілатесі і реабілітації опорно-рухового апарату. Багато цих питань висвітлив Еяль Ледерман (Eyal Lederman) у статті «Міф про стабільність центру» («The Myth of Core Stability»), яка з’явилася у журналі «Journal of Bodywork and Movement Therapies» за 2010 рік

3 (4)

Слід зазначити, що моя точка зору щодо стабільності центру формувалася під впливом різноманітних сфер, в яких мені доводилося працювати фізіотерапевтом, інструктором з пілатесу, практикуючим спеціалістом ConnectTherapy (практикуючим спеціалістом ISM), танцівницею та ентузіастом руху людини! Беручи до уваги таку суміш мануальної та рухової терапії, а також різнобічність практики, яка базується на доказах, не дивно, що деколи я розриваюся між різними парадигмами та переконаннями і даними, які постійно змінюються.

Я високо оцінюю роботу лікаря Ледермана, яка базується на доказах і намагається висвітлити тему стабільності центру. Завдяки їй ми, медпрацівники, здатні совісно підходити до лікування наших пацієнтів. Ця робота також стає чіткою інструкцією в тих випадках, коли маркетинг в сфері здоров’я маніпулює результатами досліджень на свою користь. Але як би привабливо не звучала назва статті «Міф про стабільність центру», сама по собі вона не вносить ясність у суперечності, які існують у сфері мануальної та рухової терапії. На мою думку, якщо й існує міф, то він швидше пов'язаний з визначенням терміну «стабільність центру», а не з самою практикою.

1_1

Якщо дати визначення стабільності центру з точки зору «сили» і зробити її локальною (тобто лише мускулатура тулуба), тоді міф про стабільність центру може набути загрозливих розмірів. Спробуйте напружити м’язи тулуба і зверніть увагу на ваші відчуття та рухи. Більшість людей відчуває обмеження і напруження. Будь-який хороший руховий терапевт скаже, що тіло працює, як одне ціле, тому одні лише піднімання грудної клітки на килимку чи тримання планки протягом 5 хвилин у жодному випадку не здатні вилікувати чи запобігти болю в спині, який викликала година, проведена сидячи.

Але якщо спробувати дати визначення стабільності центру з точки зору всього організму (все фізичне тіло, тобто периферійні частини, центральні частини та мозок), тоді взагалі ніякого міфу не існує. Сотні мануальних та рухових терапевтів розуміють, що добре продумане рухове заняття допомагає тілу, яке відновлюється після травми чи після недосконалих вправ, знову стати здатним на різноманітні рухи як периферійної, так і центральної частини нашого тіла. Під час цих занять насправді відбувається не тренування стабільності центру, як сказано вище, а інтеграція, завдяки якій тіло відновлює вміння «вирішувати проблеми», пов’язані з дефіцитами руху, і здійснює це як периферійними, так і центральними шляхами.

3_1

Отже, я вважаю, що прийшов час відмовитися від банальної фрази «стабільність центру» («Core Stability») і дати визначення новому термінові «рухова інтеграція» («Movement Integration»), яка допомагає будувати мости між мануальними і руховими терапевтами, допомагає налагоджувати зв’язки, а також допомагає зосередитися на покращенні життя пацієнтів!

cropped-wordpress

 

Читайте також